Хто такі судді Майдану?

За основу класифікації суддів, як «суддів Майдану» взято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Закон України «Про очищення влади», де вказано перелік рішень судів, які в часи Майдану масово виносились з очевидними порушеннями. 

Отже, суддя Майдану – це суддя, який протягом Революції Гідності виносив рішення про: 

  • взяття під варту чи арешт учасників Майдану чи залишав таке рішення у силі;
  • притягнення учасників Майдану до адміністративної відповідальності за участь в акціях Автомайдану (поїздка до Пшонки 28.12.13 та Межигір’я Януковича 29.12.13); 
  • покарання за злісну непокору працівникам міліції;
  • порушення правил організації мирних зібрань;
  • обмеження права на мирні зібрання;
  • надання дозволу на затримання чи проведення слідчих дій щодо учасників Майдану (обшуки, негласні слідчо-розшукові дії тощо).

В окремих випадках до суддів Майдану зараховано і суддів, які виносили інші очевидно незаконні рішення, наприклад, про домашній арешт або накладення штрафу на завідомо невинних осіб; чи шляхом розгляду інших справ допомагали владі придушувати Майдан (наприклад, рішення про забезпечення позову судді Є. Аблова, В. Горкавої чи Д. Кравця).

Точна цифра суддів Майдану невідома, оскільки органи, які мають повний доступ до відповідної інформації (ВРП, ВККС, ГПУ) не забезпечили належний її збір та аналіз. Відповідно до даних ВРП на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» критеріям закону відповідало заява щодо 351 судді. Нам вдалось знайти підтверджену інформацію щодо 345 суддів, рішення яких безпосередньо стосуються Майдану.

Чому судді Майдану виносили неправосудні рішення?

У часи Майдану судді масово виносили очевидно неправосудні рішення.

Аналіз дій та рішень суддів Майдану свідчить, що ці рішення майже у 100 % випадків виносились:

  • З грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права. Майже усі вони були неналежно обґрунтовані. Усі рішення щодо учасників Майдану були скасовані. При аналізі цих рішень Вищою радою правосуддя у всіх були встановлені порушення; 
  • Щодо абсолютно невинних осіб або тих, які самі є потерпілими від злочинів правоохоронців. Багато затриманих мали явні й тяжкі ушкодження внаслідок побоїв від правоохоронців, на які судді не реагували. У деяких випадках особи звинувачувались у злочинах за дії, які очевидно не можуть вважатись злочинними – перевезення автомобільних покришок, купівлю бензину тощо. Були факти засудження осіб, які взагалі не були причетні до протестів; 
  • На підставі сфальсифікованих доказів або без будь-яких доказів вини осіб, яких вони стосувались. Велика кількість осіб взагалі була відсутня там, де вони начебто щось порушували. Окремі потерпілі взагалі були в інших містах у той час, коли, за версією працівників ДАІ, вони порушували Правила дорожнього руху в Києві; 
  • Із втручанням в автоматизовану систему документообігу суду. Такі факти точно встановлені в Апеляційному суді м. Києва, Печерському, Дніпровському та Дарницькому суді м. Києва, Обухівському суді Київської області;
  • З аномальним відхиленням від попередньої практики суддів і особливим підходом саме до учасників акцій протестів. Це чітко показало ґрунтовне статистичне дослідження, яке проведене Українським центром суспільних даних на підставі аналізу Реєстру судових рішень: http://socialdata.org.ua/automaidan-dataviz/. 

Слідство вважає, що такі рішення ухвалювались на підставі вказівок вищого керівництва держави. Тиск на суддів в основному відбувався через голів судів, які отримували вказівки з Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури чи представників влади на місцях. Про це свідчать показання ексголови Оболонського суду та ексчленкині ВРП Ірини Мамонтової, на яку у часи Майдану тиснув заступник Андрія Портнова, який в Адміністрації Януковича відповідав за суди. Доводить це і справа ексголови Апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенко у якій слідство встановило тиск Бабенка на голів районних судів.

До такого ж висновку прийшов Європейський суд з прав людини, який у січні 2021 року ухвалив 5 рішень, які стосуються справ Майдану - “Шморгунов та інші проти України”, “Луценко та Вербицький проти України”, “Кадура та Смалій проти України”, “Дубовцев та інші проти України”, “Воронцов та інші проти України”. 

Відповідно до офіційного прес-релізу Європейського суду з прав людини, розміщеного на його офіційному сайті суд зауважив, що багато з рішень українських судів під час Революції Гідності про тримання під вартою мітингувальників були свавільними. Він дійшов висновку, що владні органи умисно намагались завадити мирним протестам, використовуючи для цього надмірне насильство та незаконні затримання. Загалом, Суд виявив ознаки того, що встановлені порушення були частиною певної стратегії владних органів. До речі, у цих рішеннях прямо вказано, що такі дії влади були у т.ч. реакцією на акції Автомайдану і влада свідомо переслідувала учасників Автомайдану. 

Результати очищення судів від суддів Майдану

Для виконання обіцянок влади про очищення суду з 2014 року були усі передумови. Розпочато десятки кримінальних проваджень щодо злочинних дій суддів. Прийнято Закони «Про відновлення довіри до судової влади», «Про очищення влади», а у 2016 році внесенням зміни у Конституцію розпочато масштабну судову реформу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя отримали значні повноваження та можливість перевіряти й звільняти суддів, які виносили свавільні рішення та не відповідають критеріям доброчесності. А усі чинні судді зобов'язані пройти кваліфікаційне оцінювання. Це давало можливості звільнити та притягнути до відповідальності суддів, які ухвалювали свавільні рішення під час Революції Гідності.

Ми опрацювали інформацію про ці процеси щодо усіх суддів Майдану і станом на 21.11.2021 ситуація виглядає таким чином.

Кримінальні провадження

Загалом розслідування продовжуються практично за усіма фактами незаконного притягнення учасників Революції Гідності до кримінальної відповідальності та переслідування учасників Автомайдану за поїздку до Межигір'я Януковича. 

За останній рік до суду передали важливі обвинувальні акти щодо колишніх керівників Дніпровського суду м.Києва Ластовки та Хіміча . Останнього серед іншого звинувачують у втручанні в автоматизовану систему суду, щоб справи щодо затриманих майданівців розподілялись на “правильних” суддів. Цікаво, що лише з Дніпровського суду слідство пред'явили обвинувачення 6-ти суддям. 

Також пред'явлено підозру ексголові апеляційного суду Черкаської області Володимиру Бабенко. Його звинувачують у тому, що він впливав на голів районних судів, щоб ті увязнювали затриманих учасників протестів. Загалом під час Майдану у Черкаській області було взято під варту близько 60 осіб. 

Водночас практично не розслідуються справи щодо суддів, які масово забороняли мирні зібрання. Хоча слід відзначити значний прогрес у справі про спробу розігнати Майдан у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року на підставі рішення судді Окружного адмінсуду м.Києва Євгена Аблова. Прокуратура довела, що позов був поданий підставною особою Євгеном Гриненком під впливом працівників прокуратури Тимченка та Руденка. Гриненко визнав свою вину і суд закрив справу за закінченням строку. Обвинувальні акти щодо Тимченка та Руденка передані до суду. Після цього має бути вирішене питання щодо притягнення до відповідальності судді Аблова

Судді Майдану обвинувачувались у винесенні завідомо неправосудних рішень (ст. 375 ККУ). Однак у червні 2020 року Конституційний суд визнав неконституційною кримінальну відповідальність за неправосудні рішення, передбачену ст. 375 ККУ. Це унеможливило притягнення суддів до відповідальності за цією статтею. Хоча слід визнати, що у багатьох випадках виправдання суддів було зумовлене не рішенням КСУ, а неналежним розслідуванням та відвертим підігруванням обвинуваченим суддям з боку прокуратури. Зокрема, таке було під час розгляду справ щодо суддів Царевич та Кицюка, яких у 2021 році повністю виправдали.

У деяких справах прокурори намагаються добитись покарання суддів, однак наштовхуються на протидію суддів, які розглядають справи (наприклад, у справі, де обвинуваченими є судді Степанова та Мора).

Загалом станом на 21.11.2021 року щодо суддів Майдану немає жодного обвинувального вироку. Натомість є 7 виправдувальних вироків:

  1. Царевич Оксана Ігорівна, Печерський районний суд міста Києва;
  2. Кицюк Віктор Петрович, Печерський районний суд міста Києва;
  3. Лисенко Владислав Вікторович, Києво-Святошинський суд Київської області;
  4. Таранкова Ірина Михайлівна, Комсомольський міськсуд Полтавської області; 
  5. Стеценко Олег Олександрович, Одеський окружний адміністративний суд. 
  6. Черних Оксана Миколаївна, Ковпаківський районний суд м. Суми
  7. Корольова Галина Юріївна,  Ковпаківський районний суд м. Суми

Кримінальне провадження щодо судді Івана Дірка з Центрального районного суду міста Миколаєва закрито у зв'язку з неконституційністю відповідальності за ст. 375 ККУ.

Щодо суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова Міндарьова М.Ю., Прошутя І.Д., Васильєва О.О., Чудовський Д.О., Салайчук (Олізаренко) С.М. розслідувалось кримінальне провадження № 42016220000000072, але було закрито постановою слідчого.

Щодо 19 суддів обвинувальні акти ще розглядаються у суді:

  1. Татаурова Ірина Миколаївна, Деснянський районний суд м. Києва (справа № 361/8474/19)
  2. Бевз Олег Юрійович, Бобринецький районний суд Кіровоградської області (справа № 696/118/16-к)
  3. Мора Олег Миколайович, Обухівський районний суд Київської області (справа № 756/14096/18)
  4. Степанова Оксана Сергіївна, Обухівський районний суд Київської област (справа № 756/14096/18)і
  5. Кушнір Світлана Іванівна, Солом’янский районний суд м. Києва (справа № 369/6970/15-к)
  6. Решетнік Микола Олександрович, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська (справа № 200/546/15-к)
  7. Ластовка Неля Дмитрівна, Дніпровський районний суд м.Києва (справа № 755/5446/21)
  8. Хіміч Володимир Михайлович, Дніпровський районний суд м.Києва (справа № 755/18777/20)
  9. Вернидубов Ярослав Іванович, Дніпровський районний суд м.Києва (справа № 755/6329/21)
  10. Макарчук (Гудим) Владислава Володимирівна, Дніпровський районний суд м.Києва (справа №  755/5308/19)
  11. Федюк Олександр Олександрович, Дніпровський районний суд м.Києва (справа № 755/3269/19)
  12. Дзюба Олександр Анатолійович, Дніпровський районний суд м. Києва (справа № 755/18593/18);
  13. Ковтуненко Віталій Володимирович, Луцький міськрайонний суд (справа № 161/16149/15-к)
  14. Бець Олександр Вадимович, Єфімова Ольга Іванівна, Приндюк Марія Василівна, Апеляційний суд м. Києва (справа № 760/247/20)
  15. Калашник Василь Павлович, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області (справа №  703/794/19)
  16. Левченко Анатолій Володимирович, суддя Бориспільського міськрайсуду (справа № 753/7012/16-к)
  17. Орленко Володимир Васильович, суддя Соснівського суду Черкаської області (справа № 711/4814/20)

Щодо судді Скарлат Олена Іванівна з Вишгородського районного суду Київської області обвинувальний акт повернуто і даних про те, що його подано до суду немає.

Справу щодо судді Бібіка Миколи Миколайовича з Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська зупинено у зв’язку з оголошенням його у розшук. 

Повідомлено про підозру ексголові апеляційного суду Черкаської області Бабенко Володимиру Миколайовичу.

Люстрація 

Відповідно до Закону «Про очищення влади» мали бути люстровані, тобто звільнені із 10-ти річною забороною на будь-яку державну службу 112 суддів Майдану. Але не люстровано жодного. 

Формальною причиною є те, що люстрація проводилась на підставі даних Державної судової адміністрації про наявність у реєстрі судових рішень суддів щодо осіб, звільнених від такої відповідальності на підставі Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Однак судді свідомо не вносили свої рішення у Реєстр і ДСА давала інформацію, що таких рішень немає. На підставі цієї інформації Голови судів видавали довідки, що суддя не підлягає люстрації, бо відповідних рішень не виносив. До того ж усі Голови судів усвідомлювали, що це не відповідає дійсності. В окремих випадках Голови судів надавали такі довідки навіть у випадках наявності інформації від ДСА про винесення таких рішень. 

Кваліфікаційне оцінювання

Результати кваліфікаційного оцінювання, яке проводила Вища кваліфікаційна комісія суддів є дуже показовими. 

Судді Майдану могли бути звільнені під час проходження кваліфікаційного оцінювання, абсолютна більшість яких ще й отримала негативний висновок Громадської ради доброчесності. Щодо окремих з них ВККС дійсно ухвалила рішення про їх невідповідність займаній посаді та внесла рекомендацію про їх звільнення. Зокрема щодо відомого судді Окружного адміністративного суду м.Києва Богдана Саніна чи голови Дніпровського суду м.Києва Нелі Ластовки

Загалом, станом на 21.11.21 оцінювання пройшли 117 суддів Майдану, з яких.

  • 102 або 87 % успішно його пройшли.
  • 15 або 13 % рекомендовані на звільнення.

ВККС так відверто протягувала суддів Майдану, що при розгляді питання про подолання негативного висновку ГРД щодо судді Грибан навіть пішла на фальсифікацію.

Надалі ВРП відхилила абсолютну більшість цих рекомендацій у т.ч. щодо Саніна та реально звільнила лише 5 суддів (Вернидубов Я.І., Шумко В.А., Великохацька В.В., Лозинський Б.М., Кравчук В.М.). Ще двоє суддів звільнились у відставку (Ластовка Н.Д, Барановський Р.А.) і одна звільнилась за власним бажанням (Голік Н.О.). 

Важливо, що ВРП навмисно надавала суддям можливість втекти у відставку. Так на момент розгляду заяви про відставку судді Ластовки Н.Д., у ВРП вже було подання ВККС про її звільнення за невідповідність займаній посаді. Але ВРП спершу відправила її у відставку, а через 10 днів розглянула подання ВККС. Завдяки цьому Ластовка Н.Д. у 48 років стала почесним “пенсіонером” та отримує щомісячне довічне утримання у розмірі близько 106 000 грн

Окрім того, ВРП вирішила призначити суддями безстроково навіть тих суддів Майдану, які отримали негативний висновок ГРД та не завершили оцінювання шляхом підтвердження їх відповідності посаді на пленарному засіданні ВККС. Для прикладу, ВРП внесла подання президенту про призначення безстроково судді Тараса Зайця, якого недоброчесним визнала навіть Громадська рада міжнародних експертів. Також подання про призначення отримав суддя Віктор Кицюк, який взагалі оцінювання не проходив. 15 громадських організацій виступили зі зверненням до ВРП не вносити подання щодо таких суддів, однак воно було проігнороване.

Таким чином кваліфікаційне оцінювання не дозволило очистити суди від суддів Майдану.

Загальні дані щодо звільнення суддів Майдану з посад суддів

Загалом, станом на 21.11.2021 з 345 суддів Майдану: 

  • 195 або 57 % продовжують працювати;
  • 150 або 43 % звільнено, з яких
    • 60 або 17 % звільнені за порушення (не завжди за справи Майдану);
    • 5 або 1 % звільненні через неуспішне проходження оцінювання;
    • 71 або 21 % звільнено у почесну відставку зі збереженням статусу та довічним утриманням;
    • 15 або 4 % за власним бажанням чи з інших підстав.

Ці цифри засвідчують, що за 8 років майже половина суддів Майдану звільнилась, але більшість, у т.ч. справді одіозні, таки залишились на своїх посадах. А більшість тих, хто залишив посади замість ганебного звільнення пішли у почесну відставку з великими довічними виплатами. Тому реального очищення судів від суддів Майдану не відбулось.

Судді Майдану уникли покарання завдяки позиції ВККС та ВРП, які відверто їх покривали. 

Окрім того, відзначимо, що Вища рада правосуддя проігнорувала численні заклики громадськості, зокрема Громадської ради доброчесності зробити власну оцінку причин масового ухвалення неправосудних і свавільних рішень у часи Майдану та вжити заходів для недопущення такого у майбутньому.